<< Главная страница

Як варити I &IUML;сти суп з дико&IUML; качки



Категории Остап Вишня ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1945р.

Оригинал М. Т. Рильському Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдовоï Батькiвщини нашоï радянськоï... ...Словом, ви поïхали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса. Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набоï i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече... Ïдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п'ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективноï працi... У вагонi (чи на машинi) зразу ж ви почуєте: - Е, черт! Стопку забув! Ви взяли? - Взяв! - Ну, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, — доведеться з горлушка! Горлушком, за мисливською термiнологiєю, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву право руля. Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать... Це ввечерi... А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись. Звуться цi часи у мисливцiв зорьками — вечiрньою й ранковою... В цi часи ви чуєте i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч, i лiворуч шум — свист качиних крил! Ви i сюди — бах? I туди — бах! I отуди — бах! Ах, незабутнi хвилини! На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов'язково... Запiзнення на вечiрню зорьку — це мисливський закон. Виходячи ще з дому, — та що там виходячи! — ви ще напередоднi знаєте, шо на вечiрню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виïзду на гюлювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, i в час од'ïзду ви вибiгаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих Куди? — кидаєте: Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись, i галопом далi... Словом, спiзнились... До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки повиключали мотори, почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiлеï голови, полягали спать... Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна... Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь... Ви розгортаєте сiно, простеляєте плаща, лягаєте горiлиць, дивитесь на чорно-синє глибоке зоряне небо i вiдпочиваєте... А вiдпочиваючи, думаєте. Ну, думайте собi на здоров'я, а ми будемо до ранковоï зорьки готуватися... - Ну, що ж, товаришi, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях. Де ж це... стопка? Прохав же покласти! - Що, нема? - Нема! - А я взяв! Я поклав собi за правило: приïжджаю додому, а ïï в рюкзацi прив'язую, щоб не забути. По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш! - Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте вашоï... Капризна це, я вам скажу, штука, як з горлушка... Повiтря чисте, на широке диханiє вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як уже горлушко бiля донушка. Тут i починається найцiкавiший момент качачого полювання. Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя. Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса — це те, що всi вони — факти, що все це насправдi було, що: розкажу, то не повiрите, але це-факт! ...Швиргається вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи, блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповiдань... I вiльно дихається, i легко дихається... Поволеньки голос оповiдача тихшає, потiм якось переривається i зовсiм затихає... Сусiда тяжко якось зiтхає... - Про що думаєте, Iване Iвановичу? - Про Америку! Яка все-таки технiка. - А що таке? - Кажуть, двоствольну стопку видумали! I тихо... Поснули... Раннiм-рано та ранесенько, ще ледь-ледь починає сiрiти, штовх вас у бiк: - Вставайте! Вставайте! Час уже! - Г-г-г! М-м-м! - Вставайте! - М-м-м! - Б-б-бах! З криком: Бомбьожка! ви зриваєтесь i мчите. - Куди? Куди? - В бомбосховище! - Тю на вас! То я в крижня гахнув! - I промазав. - Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув! Почалася ранкова зорька... Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики... Качка, як вiдомо, птах... Вона — лiтає... Як ïï стрiляти? Дуже просто: цiльтесь обов'язково в око. I бахкайте. - Бах! — i в торбу. Бах! — i в торбу. А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! — i повз торбу, не сумуйте, старайтесь ïхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз мисливцiв кiлька качок, киньте: - Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли приïдете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас: - Дорогi, мабуть, тепер качки? Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп iз дикоï качки... Найперше й найголовнiше — обскубти качку. Робити це краще в себе в кабiнетi. Щоб не заважало вам уже вискубане пiр'я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець пiдхопить, i пiр'я вам не заважає... I качка обскубана, i кабiнет — перина... Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший: - Уже обскуб! Мамо, зварiть супу! Дуже це смачно у мамiв виходить. Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам: - Та це ж курка, а не качка! — ви авторитетно заявiть: - Це — качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi... - А чому в неï горло перерiзане? - Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що нацiляюсь, виходу не було, взяла й... зарiзалась. Що ж тут дивного?! Варiть уже, прошу вас! Залишається, отже, останнє: ïсти суп. - Як його ïсти? Ложкою! Попоïвши, лягайте на канапу й читайте Записки охотника Iвана Сергiйовича Тургенєва. Прекрасна книжка!
Як варити I &IUML;сти суп з дико&IUML; качки


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация